Імплантація: від давнини до наших днів.

Імплантація допомагає тисячам людей повернути втрачені зуби і природну посмішку, проте ця сфера стоматології почала розвиватися не в минулому, і навіть не в позаминулому столітті, а набагато раніше.

Численні розкопки свідчать про те, що люди намагалися знайти спосіб заміни зубів, що випали, в глибоку давнину. Для цієї мети застосовували матеріали, які могли хоч якось замінити зуб: камінь, зуби тварин. Лікарі Стародавнього Китаю намагалися імплантувати бамбук, а в Єгипті застосовували залізо і дорогоцінні метали.

У різних країнах під час археологічних розкопок було знайдено черепи з імплантованими імплантами. Встановлено, що інки в Гондурасі використовували для цього морські черепашки.

У деяких країнах пересаджували і людські зуби, але, найімовірніше, така маніпуляція була частиною похоронного ритуалу. Пересадка зубів за часів, коли не було обладнання та якісної дезінфекції, призвела б до найсильніших болів і обов’язково стала б причиною смерті.

У Середні віки всі спроби просувати науку про імплантацію, через брак знань і якісних антисептиків, закінчувалися провалом – матеріал відторгався.

Принцип сумісності матеріалів і тканин щелепи вперше було відкрито 1888 року, після чого Пейн почав застосовувати імпланти із золота, використовуючи бор, щоб створити отвір у щелепній кістці. Вчені відкрили факт, що імплант і кісткова тканина повинні щільно контактувати між собою.

Поступово розвиваються антисептичні препарати, які допомагають зменшити ризик інфікування рани, що дало новий поштовх імплантології. У багатьох наукових роботах вказується, що зубний імплант потрібно розташовувати не в лунці зуба, що випав, а в самій кістці, крім того, наголошується на важливості правильного вибору матеріалу для імпланта.

У 20 столітті в імплантології стали використовувати титан, саме з цим металом пов’язане відкриття поняття остеоінтеграція – зрощення кісткового ложа з поверхнею металу. Річ у тім, що титан вирізняється біоінертністю, тобто не провокує запалення після імплантації.

Це найбільше відкриття дало змогу використовувати імплант як опорні елементи конструкції. Незабаром одним із засновників імплантології, Бронемарком, було відкрито гвинтові та штопороподібні імпланти, розбірні конструкції.

Новим словом в імплантології стали порожнисті й дископодібні імпланти, ортопедичні конструкції для нижньої щелепи з ознаками атрофії.

Не всім відомо про те, що на території СРСР імплантація була під забороною, хоча в цьому напрямку були деякі зрушення. Вчені намагалися імплантувати в ясна акрилові корені, але оскільки акрил не зростався з кісткою, у піддослідних тварин починалися запалення. Ці невдалі досліди послужили приводом до заборони цієї науки радянським МОЗ.

Незважаючи на те, що імплантація прийшла до нас тільки в середині дев’яностих, на сьогодні ця послуга доступна всім охочим. Важливо відзначити, що для цієї процедури немає протипоказань – зафіксовано випадок, коли імплантат встановили 92-річному пацієнтові. Навіть хронічні захворювання, такі як діабет, не є протипоказаннями до імплантації зубів.

За рідкісним винятком і в разі використання негайного протезування жодних обмежень після імплантації немає, практично відразу пацієнт може повернутися до звичного життя.

Високий рівень імплантології дає змогу вживляти зуби, які нічим не відрізняються від натуральних, навіть набагато їх перевершують за якістю. Відсоток неприживлюваності імплантатів дуже низький, від 1 до 3%, і може статися як унаслідок недотримання протоколу імплантації, так і з незалежних від лікаря причин.

У нашій стоматологічній клініці у Вишневому ми регулярно проводимо процедури зі встановлення імплантів. Тому наші фахівці володіють величезним досвідом, який буде надано до Ваших послуг.