Тріщини на поверхні зубів

Найтвердіша тканина організму людини — емаль зуба, може витримувати потужні навантаження, допомагаючи пережовувати їжу і розподіляючи тиск на тканини пародонту (тканини, що фіксують зуб людини в кістці щелепи), вона передає сигнали в головний мозок. На підставі цих сигналів ми робимо висновки про консистенцію їжі, що приймається, і т.д. Харчові перевантаження частково компенсуються зв’язковим апаратом зуба, завдяки якому зуб амортизує в кістці, що може супроводжуватися неприємними або больовими відчуттями. При виникненні цих відчуттів ми знижуємо інтенсивність пережовування і «переходимо» на більш м’які продукти. У разі якщо компенсаторні механізми пародонту не справляються з навантаженнями або подібні навантаження виникають систематично, емаль зуба «не витримує» і починає сколюватися або на її поверхні з’являються тріщини.

Причини виникнення тріщин на поверхні зубів найрізноманітніші, але головне їх можна попередити.

Отже, які ж причини?

Першопричина — перевантаження, травма твердою їжею, накушування твердих предметів, перепади температур (гаряча кава в поєднанні з морозивом, наприклад, холодні напої в літній період), буксизм — скрегіт зубами в результаті гіпертонусу жувальної мускулатури (серйозна проблема, яка є причиною стирання зубів, їх передчасного руйнування, а також руйнування зубних протезів), травми зубо-щелепної області, порушення мінерального обміну, остеопороз. Результат появи тріщин — відколи емалі, які в залежності від протяжності можуть супроводжуватися больовими відчуттями, реакцією на температурні або хімічні подразники. Однією з неприємних особливостей тріщин в емалі є накопичення барвників, які дуже важко нейтралізувати, це особливо помітно на передніх зубах.

При невеликих відколах стоматолог полірує дефект, при значних необхідна реставрація зуба або фотополімерним матеріалом, або потрібна установка вініра або керамічної вкладки. У разі, якщо відкол емалі зуба глибокий і в напрямку кореня зуба потрібне депульпування зуба (видалення нерва з подальшим пломбуванням кореневого каналу) і реставрація коронкової частини зуба за допомогою штифтів (армування зуба скловолоконним або анкерним штифтом).